|
Челлендж от Анюты Bust@mante
УСЛОВИЯ:
- Пабло теряет что-то ценное;
- В комнате Мариссы ломается отопление и всех переселят в комнату Мии;
- Громко играет Moby;
- Вико соглашается встречаться с Рокко;
- Пабло проигрывает в бильярд и вынужден выполнять чье-то глупое условие;
- В школе отключают воду.
“Чорт, якщо старий дізнається, що я посіяв ключі від його машини, він мене закопає заживо! Хоча ні. Спочатку він відірве мені голову, яку повісить над дверима свого кабінету, а закопає вже моє обезголовлене тіло. Боже, як вона болить, хай вже відрізає, може хоч легше стане! Якого біса ото треба було вчора так напиватися? Майже нічого не пам’ятаю... Та ще й Томас музику ввімкнув! Дегенерат!” – після одної з вечірок у Пабло, як завжди було похмілля. Голова боліла нестерпно, душа просила тиші, але це була мрія з категорії нездійсненних. “Moby” репетував на всю кімнату і в якийсь момент Пабло здалося, що ще секунда, і його нещасна голівонька репне, як перестиглий кавунчик.
- Придурку, зроби тихіше!
- А тобі заважає? – з удаваною заклопотаністю запитав Томас.
- Дегенерате не знущайся!
- Так заважає чи ні? – Томі продовжував клеїти дурня.
- Ідіоте, - Пабло кинув у Томаса подушкою, - аби ти випив скільки, як я, то тобі б заважало навіть гудіння бджоли.
- Ну добре вже, - змилостився Томас. Він підійшов до музикального центру і зменшив гучність. Взагалі-то він пив не менше Пабло, якщо не більше. Але навіть після чотирьох пляшок джину на трьох, причому з них Томас випив як мінімум дві, він почувався пречудово. Така жахлива, певно знайома нам всім річ, як похмілля обминала цього щасливчика десятою дорогою. – Що будемо сьогодні робити? Душа потребує продовження?
- Ой, не запитуй! Тобі добре певно! І чого ти такий везучий? П''єш більше всіх, а на ранок хоч би що!
- Таким вродився! – Томі посміхнувся і наспівуючи щось веселеньке пішов до душу. Через кілька секунд до кімнати залетів розлючений Гідо.
- Уявляєш, мене знову надурили! Я подзвонив Хосефіні, а трубку зняла старезна бабця і сказала, що тут такі не проживають! Доречі, це правда, що Віко зустрічається з цим опудалом?
- З ким?
- Ну з Рокко, в тебе що з похмілля голова не варить?! Кажуть він вчора запропонував їй зустрічатися.
- А хто його знає. Я їм що свічку держав? Мені було не до того, - із задоволеною посмішкою Пабло нарешті витягнув ключі з поміж купи брудної білизни і кинув на столик.
- Ну, звичайно, в тебе там така блондиночка була... – Гідо виставив руки поперед себе, показуючи розмір того, що йому найбільше сподобалося в дівчині Пабло, - У бідної Спіріто аж очі на лоба полізли, коли вона побачила, що ви витворяли!
- До біса Спіріто! – Пабло махнув рукою і теж поплентався до душу. Насправді все було по іншому. До біса були всі брюнетки й білявки з довгими ногами й великими грудьми. Зараз йому була потрібна лише вона, Маріса Піа Спіріто. Це руде скажене чортеня, яке бозна-чого так запало йому в душу.
Ледве Пабліто побачив хвіст черги, яка зміїлася до кабінок, він відразу повернув у протилежну сторону і за кілька секунд був уже біля жіночої душової, яка була абсолютно пустісінькою. Не довго думаючи про можливі наслідки (а хто з похмілля про них думає?) Пабло заліз у найближчу кабінку. Та не встигнув він насолодитися струменями прохолодної води, як раптом у крані щось булькнуло і на нього полився кип’яток. Мов ошпарений (а чого мов?) Пабло вискочив з кабінки, посковзнувся і впав прямо під ноги Марісі. Вставши і швидко прикривши причинне місце рушником, Пабло буркнув:
- Що ти тут робиш?
- Бустаманте, ти що вчора останні крихти розуму пропив? Ти мене запитуєш, що я роблю в жіночій душовій? Цікаве питання. Якщо ти забув, то до душової ходять митися. А оскільки я дівчина, то цілком логічно, що я миюся в жіночому відділенні. Отже, якщо його величність, сеньйор “Я-тут-головний-тому-задаю-ідіотські-питання” не проти, я хочу прийняти душ, - не зважаючи уваги на Пабло, який своєю багатостраждальною голівонькою намагався обміркувати її слова, Маріса почала роздягатися. Тоді, коли вона лишилася в одному напівпрозорому ліфчику і трусиках бікіні, а щелепа Пабло буквально на декілька міліметрів не досягала підлоги, Марі повернулася до хлопця:
- Пабліто, сонечко, нагадую тобі, що хлопчача душова за поворотом. Сам дійдеш чи може тебе провести?
Пабло не в змозі вимовити ні слова дивився на Марісу, подумки уявляючи, як він знімає з неї залишки одягу, а потім, отямившись, поплентався до чоловічих кабінок. Там було на диво пусто по тій простій причині, що була відсутня, як і гаряча, так і холодна вода. Пабло сів під одною із кабінок. Повертатися до кімнати не хотілося. Там Томас, який завжди знущається, Гідо й Рокко, які ладні повбивати один одного. А йому зараз так потрібно посидіти в тиші і спокої. Тим паче може вода скоро з''явиться.
Тим часом Маріса, задоволена тим, як вона познущалася над татковим синочком, з веселою посмішкою зайшла до душу. Покрутивши крани з гарячою й холодною водою і не відчувши ані краплини вологи на своєму тілі, вона прийшла до цілком логічного висновку, що воду відключили. Але те, що води нема в жіночих кабінках, зовсім не означає, що в хлопців її теж немає. Отже Марі вирішила сходити до них. А що, пан Бустаманте ж дозволяє собі такі вибрики, то чим вона гірша за нього?
Маріса зайшла до чоловічої душової й побачила там Пабло, який із задумливим виразом обличчя сидів під одною із кабінок. Побачивши її він зразу повеселішав.
- Ви подивіться хто прийшов! І що ж це занесло нашу вельмишановну Спіріто на чоловічу половину? Марісіто, люба, тебе провести на дівчачу?
- Дурню, замовкни! Краще вийди й дай мені помитися!
- А чи не занадто ти знахабніла, красуне? Якщо в тебе дірява пам''ять, то в черговий раз нагадую тобі, що це чоловіча душова і я тут знаходжуся на цілком законних підставах. До того ж помитися ти не зможеш, бо води у нас теж немає. Думаєш, я тут що трамвая чекаю?
- З твоїм рівнем інтелекту, Бустаманте, ти й на таке здатен. Добре, що вже хоч вдягнувся, людей не будеш лякати.
- Спіріто, краще не діставай мене! – Пабло загородив їй шлях до виходу, притиснув до стіни і вхопив за руки.
- Відпусти мої руки!
- А то що?
- Я... Я... Я покличу Бласса!
- Клич, мені буде дуже цікаво послухати, як ти йому поясниш своє перебування у чоловічій душовій.
- Все рівно, тебе покарають, я скажу, що ти до мене чіплявся!
- Я до тебе чіплявся? Ти що! Все було геть по іншому: я собі спокійно стояв під душем, раптом відключили воду. І коли я голий стояв біля кабінки, сюди забігла ти й почала до мене чіплятися.
- Але ж ти вдягнутий!
- Хто сказав? – Пабло відпустив Марісу й почав здирати з себе сорочку, а потім прийнявся і за штани. Маріса тільки отетеріло кліпала очима, а потім отямившись чкурнула геть.
- Так їй і треба, хай знає, як до мене чіплятися, істеричка, - буркнув Пабло і теж пішов до своєї кімнати.
Там Гідо вже репетував на Рокко:
- Ти опудало городнє, і як тільки така дівчина, як Віко може з тобою зустрічатись?!
- Я хоч не гомик...
- Тобі зуби заважають?!
- Заспокойся, Гідіто, не нервуйся, зморшки появляться, а волосся потьмяніє!
- Придурку, якщо я ще раз побачу тебе біля неї, то можеш копати собі могилу!
- Слухай, я не розумію, кого ти ревнуєш: мене чи Віко? {ну так мне понравилась эта фраза, что я не могла ее не вставить}
- Я тобі зараз по ревную пикою об бильця ліжка!
- Любий вибач, але я по дівчатам! Ревнуй не ревнуй... О, твій блакитноокий дружок прийшов, от до нього й залицяйся!
- Я тобі зараз так поза...
- ТА ЗАМОВКНІТЬ ВИ!!!!!!!!!!!!! – закричав Пабло. – І так голова болить, ще й ви розверещались. Ідіоти бездушні! Недоумки!
- Ну добре, бачу у вас чергова сімейна сварка, то я краще не буду заважати, а піду провідаю свою дівчину. Бувайте, голубки! – Рокко прихватив камеру, з якою він ніколи не розлучався, і вийшов з кімнати, наспівуючи якусь веселеньку пісеньку.
- Пабло, ну ти чув! Я йому колись таки зуби порахую!
- Гідо, ти ж сам до нього чіпляєшся. І звідки ти так впевнений, що вони зустрічаються з Віко?
- Сам їх сьогодні бачив у їдальні. Це опудало репетувало на весь коледж: “Віко, я такий щасливий, що ти згодилася бути моєю дівчиною! Віко! Віко!” – пропищав Гідо, перекривляючи Рокко. – А потім вона сіла йому на руки і вони почали реготати, як дурні.
- Старий, заспокойся, це просто в тобі образа грає: як це так, Віко пішла від тебе, першою тебе залишила?! Не хвилюйся ми тобі таких дівчат знайдемо, куди там їй.
- Знаєш, ти правий, хай зустрічається зі своїм придурком. А я його ще попущу нижче плінтуса, щоб не випендрювався. В мене вже є одна ідея, ходімо до більярдної...
- Дівчата, якого біса, у нас так холодно?! - Марі пересмикнула плечима і загорнулася в пухнасту вовняну ковдру.
- Не знаю, - сказала Лаура, - Лухан вже пішла до Дуноффа. Здається щось з опаленням.
У кімнату залетіла розлючена Глорія.
- Сеньйорити, збирайте речі. Через півгодини вас переселять в іншу кімнату.
- Але Глоріє, що трапилось?
- Ніяких запитань, виконуйте наказ сеньйора Дуноффа! Боже мій, я ж секретарка, а не кур''єр, звідки на мою голову стільки проблем?
- Певно це в зв''язку з опаленням, - Маріса кидала одяг в здоровезну сумку, - Цікаво, куди нас переселять, всі ж кімнати зайняті? У пральню? Чи може Дунофф нас гостинно розмістить в своїй приймальні? Диван біля Глорії я вже забила!
Але все виявилось значно гірше...
- Я не збираюся жити в цьому рожевому царстві! Сеньйоре Дунофф, можна я буду ночувати у кімнаті під сходами?
- Спіріто, заспокойтеся!
- А у пральні?
- Спіріто!
- А у...
- Спіріто!!! Негайно замовкніть! Це ж тільки на три дні, доки не полагодять труби!
- Що?! Три дні вони житимуть в моїй кімнаті?! О ні! Як важко бути Мією! – Мія почала обмахувати себе зошитом, а Віко турботливо підтримала її під руку.
- Все сеньйорити! Це мій наказ! Сеньйори заносьте ліжка, прошу вас. І ведіть себе пристойно, якщо не хочете отримати покарання або зайві догани! – це вже до дівчат.
З горем пополам дев''ять ліжок увіпхнули в одну кімнату.
- Ці три дні будуть найгіршими в моєму житті, - пробурчала Маріса. – Дівчата хто де спатиме?
Нарешті всі розмістилися. На першому поверсі було п’ять ліжок, на яких спали Маріса, Лаура, Фернанда, Лухан і Пілар. Соль випхали на другий поверх до Колуччі, Пас і Мітре. Мія спробувала репетувати, що вона не збирається жити з цією фарбованою дурепою на одному поверсі, але Маріса заявила, що її нервова система не видержить рожевого царства Барбі і якщо Мія, звичайно, так дуже хоче, то Маріса сама може переселитись на верхній поверх, але в стані афекту вона себе не контролює і може зробити щось жахливе, наприклад пошматувати останню колекцію Армані. Після цієї заяви Мія відразу замовкла і час від часу скоса перелякано поглядувала на свою шафу – а то хто знає ту скажену.
- Гідо, ти здурів?! Я не збираюся грати з цим ідіотом в більярд!
- Ну, Пабло прошу тебе! Ти ж граєш у більярд найкраще в коледжі. Ви закладетесь з ним на бажання, а коли він програє, ми йому ТАКЕ загадаємо!!! Пабло!
- Що, дорогенькі, вже помирилися? Любов до гроба? – почувся за спиною насмішкуватий голос.
- Придурку, сам замовкнеш чи тобі допомогти?
- Гідо, тихіше! Рокко, кажуть ти добре граєш в більярд?
- Ну...
- Давай закладемося на бажання. Хто програє партію, виконує бажання суперника.
- Що дурню боїшся?! – Гідо ледве тримав себе в руках
- Гідо! Ну то що?
- Я згоден, але за однієї умови: якщо ти загадаєш мені поцілувати Гідо, я відразу відмовляюсь.
- Я його вб''ю!!!
- Тихіше, тихіше! Рокко, ходімо.
Мануель сидів на Міїному ліжку і з цікавістю все роздивлявся.
- Ти впевнена, що ніхто не зайде. Мені дуже цікаво, як я поясню дівчатам перебування в вашій кімнаті.
- Любий, Віко і Фелі поїхали по крамницям, Фернанда зараз гостює у фарбованої дурепи, Пілар з Лухан вирішили відволікти Лауру від навчання і повезли її до салону краси, а Марісу в це “рожеве царство” й бубликом не заманиш, тож ми тут одні однісінькі. Тобі не здається, що тут дуже жарко? – Мія зняла блузку й відкинула в протилежний куток кімнати. У Ману запаморочилось у голові і він тільки отетеріло кліпав очима. Мія сіла йому на руки й запитально подивилась в очі. Ману повалив її на ліжко і почав шалено цілувати.
- Ну що любий отримав гострі відчуття? Багато адреналіну?
У відповідь Ману ще сильніше поцілував її. Та на жаль в нашому житті знайдеться багато речей, які здатні спаскудити отакі-от прекрасні моменти. Маріса Піа Спіріто прийшла до висновку, що краще вже сидіти в оточенні рожевих подушок, ніж спостерігати за тим, як Бустаманте-молодший “знімає” чергову кралю, тому вона вирішила повернутися у своє “лялькове пекло”. Вона зайшла в кімнату в дуже цікавий момент, коли Ману з Мією були вже напівроздягнені чи то напіводягнені – це вже кому як більше подобається, хоча перший варіант певно більш доцільний, бо не думаю, що шкарпетки й трусики бікіні можна назвати одягом.
- Вибачте, я тут не в тему, - вона вийшла з кімнати, але за хвилину забігла назад з круглими очима. – Сюди йде Бласс! Ману швидко ховайся! В шафу, дурню, в шафу! Міє, натягуй ліфчик і зроби вигляд, що ти переодягаєшся! Швиденько! Сеньйоре Бласс, вийдіть, не бачите, Колуччі напівгола, вона переодягається!
- Вибачте сеньйорити, я тільки хотів повідомити, що завтра буде додаткова контрольна по історії, - тут погляд Бласса впав на “сімейки” Ману. Маріса відразу розгубилася. Не скаже ж вона, що головна модниця, місс “Барбі” “Елітного шляху”, дочка відомого модельєра, носить чоловічі труси! В таке повірить хіба що останній йолоп! Бласс тільки відкрив рот, щоб щось сказати, як Маріса його перебила:
- Ой, сеньйоре Ередіа, пробачте, я така неохайна. Бачите всі свої речі розкидала по кімнаті. Ви вже пробачте, бідна Колуччі, репетує, що скоро здуріє зі мною. О, моя білизна! Чого Ви дивитесь на мене такими очима? Знаєте, як незручно ходити в цих вірьовочках, які хіба що називаються трусами, інше діло “сімейки”, це такий комфорт. До того ж моєму хлопцю це так подобається. Блассе, а хіба тебе не збуджують дівчата в чоловічій білизні?
- Все Спіріто, мене не цікавить ваша білизна! – присоромлений Бласс (і таке буває!) вибіг із кімнати, а радісна Мія кинулася обнімати Марісу. Ману виліз із шафи і, прикриваючись футболкою, почав збирати розкиданий одяг.
- Марісо, сонечко, якби не ти, нас би могли вигнати!
- Ну досить, досить. Не буду вам заважати, піду в коридорі почитаю. Ви ж тільки мені тут дітей не наробіть, - Маріса взяла “Алхіміка” Пауло Коельйо і пішла до виходу. – Доречі, Ману, класні труси, даси поносити? Та не лякайся, жартую!
- Я не збираюся це одягати!!! – Пабло гнівно репетував до Рокко, який держав у руках шотландську спідницю.
- Але ж ти програв. І маєш виконати моє бажання. Чи ми не домовлялися? Отже ти повинен до восьмої вечора ходити в шотландській спідниці. Чи ти не згоден? Добре, тоді загадаю щось інше. Наприклад, завтра на уроці літератури поцілувати Гідо перед всім класом. Годиться?
- Йолопе, давай сюди свою спідницю!
- Тримай, тримай, іди до кімнати й вдягни цю красу. Бачиш, там є блакитні смужечки, я спеціально підбирав, щоб пасувало до твоїх очей! А от Гідо краще було б із зеленими...
- Я його зараз!...
- Замовкни, йолопе, це через тебе я втрапив в цю халепу! Хоч не нервуй мене.
- Але ж, Пабло, я не знав, що це опудало вміє грати в більярд!
- Не знав він! А мені тепер доводиться робити з себе посміховисько на всю школу! Від тебе, Каво, одні проблеми! – Пабло грюкнув дверима і вони зайшли до кімнати. - То мене імпотентом виставив, а тепер по твоїй милості я схожий на трансвестита, що втік з психлікарні!
Пабло начепив клітчату спідницю й критично подивився на себе в дзеркало.
- Чудово, любий, просто неперевершено! – почулося за спиною. - Тобі так личить! Ти такий гарнюсінький, тож ти не збираєшся сидіти у кімнаті? Ходімо, хай всі помилуються на тебе! – Рокко випхав Пабло з кімнати й потягнув того до зали відпочинку. Варто було Пабло тільки зайти туди в своєму прикидоні, як всі присутні вибухнули сміхом. Почувши голосний регіт, до кімнати прийшов Бласс.
- Бустаманте, що ви на себе начепили?
- Е-е-е... Блассе, це шотландка. Якби ти знав як в ній зручно! Нічого не душить, не муляє, не жме, не натирає. У нас же демократія, кожен може вдягати те, що йому подобається. Спробуй, це дійсно чудово!
Бласс декілька секунд постояв, подивився на все це, а потім вийшов з кімнати. Для його нервової системи це було вже занадто: спочатку Спіріто зі своїми зручними сімейними трусами, а потім Бустаманте з його не менш зручною шотландською спідницею. Вони що домовилися в могилу його звести? Чи може сьогодні в Аргентині День Трансвестита і тільки він, Бласс , про це не знає?
- Пабліто, любий! Який ти гарнюній, мій котику! Тобі так пасує спідничка! Але здається ця модель вже виходить з моди, проте я не спец в цих питаннях, звернись краще до нашої Мії. Вона знайде тобі найкращу модель у колекції свого татка.
- Спіріто, йди до біса!
- Ну-у-у-у-у! Не нервуйся, а то ще зморшки з''являться!
- Я сказав відчепися! – розгніваний Пабло відштовхнув Марісу. Чорт, куди б податися. Не дуже хотілося б щоб в такому вигляді його споглядало пів школи, але до кімнати теж не можна йти, там цей дурень Рокко, який знову випхає його до коридору. Потупцювавши трохи на місці, він пішов до Міїної кімнати. Про одне він тільки забув – що на даний момент там мешкає не тільки його ліпша подруга, а й Маріса Піа Спіріто, від якої він втік менш, ніж хвилину назад. На превелике диво кімната було пустісінька і Пабло приліг на крайнє ліжко. Що ж, якщо прийде Бласс, можна сказати йому, що від перевтоми й великої кількості домашніх завдань, Пабло забув, до якої статі належить, дещо переплутав і зайшов не на ту половину.
by Анюта Bustam@nte
|
